10 правил кримінальної відповідальності
| ||
Правило №1
Пам'ятай - особу можна затримати за вчинення злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, лише у випадках: - коли цю особу застали на місці вчинення злочину або після його вчинення; - коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, як на таку, що вчинила злочин; - коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні ознаки злочину; - коли особа, підозрювана у вчиненні злочину, намагалася втекти, або ж вона не має постійного місця проживання, або коли її особу не встановлено.
Правило № 2
Пам'ятай - про кожний випадок затримання має бути складено протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, місяця, року, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу, про роз'яснення підозрюваному права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.
Правило № 3
Особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, має наступні права: - знати в чому вона підозрюється; - давати показання або відмовитися давати показання та відповідати на запитання; - мати захисника та побачення з ним до першого допиту; - заявляти клопотання та відводи; - подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого та прокурора.
Правило № 4
Якщо особі не виповнилося 18 років, але її було затримано за вчинення злочину, в такому випадку участь захисника при провадженні дізнання досудового слідства є обов'язковою незалежно від того, спроможна неповнолітня особа оплатити його послуги чи ні. Участь захисника повинен забезпечити слідчий. Отож вимагай цього!
Правило № 5
Про затримання неповнолітнього обов'язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють. Пам'ятай це. Не відповідай на запитання, нічого не підписуй без батьків.
Правило № 6
Обшук затриманого може бути проведений особою однієї статі з обшукуваним та у присутності понятих цієї ж статі.
Правило № 7
Максимальний строк затримання - 72 години з моменту затримання.
Правило №8
Ніхто не може подовжити максимальний строк затримання.
Правило №9
Якщо особа вважатиме своє затримання незаконним чи проведення затримання проводилося з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, вона має право оскаржити своє затримання. Скарга затриманого негайно надсилається начальником місця досудового ув язнення до суду.
Правило № 10
В разі затримання особа має бути негайно допитана, а при неможливості негайного допиту - не пізніше 24 годин. Якщо особа, затримана за вчинення злочину - неповнолітня, допит проводиться в присутності батьків та захисника, а якщо особі не виповнилося 16 років - ще й у присутності лікаря чи педагога.
Правило № 1
Затримати за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише особу, яка досягла 16 років.
Правило № 2
Затримання можливе лише у двох випадках: 1 - коли ти скоїв правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність і обов'язково має бути складений протокол, а для його складання у тебе немає посвідчення особи і немає свідків, які б змогли повідомити про тебе необхідні дані; 2 - коли ти здійснюєш адміністративне правопорушення, до тебе вичерпалися всі інші заходи впливу, а ти не припиняєш своєї протиправної діяльності. У всякому разі про затримання має бути складений протокол, з яким затриманого ознайомлюють під підпис.
Правило № 3
Особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, можливе лише у випадках, зазначених у правилі №2. Особистий огляд може проводитися лише у присутності понятих тієї ж статі що й оглядуваний. Огляд та вилучення речей проводитися лише у присутності правопорушника, а у разі його відсутності - лише за участю двох понятих.
Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис в протоколі про адміністративне затримання.
Правило № 4
Про затримання мають бути повідомлені родичі затриманого. Вимагай цього обов'язково.
Правило № 5
Затримати особу за вчинення адміністративного правопорушення можна не більше, ніж на три години. Відлік часу починається з моменту доставлення правопорушника до райвідділу міліції для складання протоколу, якщо особа перебувала у стані сп'яніння, - з часу її витвереження. Після закінчення трьохгодинного строку вимагай, щоб тебе звільнили. Але за деякі види правопорушень встановлено інші строки адміністративного затримання: - до трьох діб за порушення правил обігу наркотичних засобів та психотропних речовин; - до розгляду суду - * дрібне хуліганство, * злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку Збройних Сил України, * незаконне перетинання державного кордону, і * злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, * порушення порядку організації і проведення мітингів, зборів, вуличних походів і демонстрацій, * неповагу до суду, * торгівлю з місць у невстановлених місцях
Правило №6
Затримання може проводитись лише у передбачених правилом №2 випадках, та лише уповноваженими на те органами: органами внутрішніх справ; органами прикордонної служби; старшою посадовою особою воєнізованої охорони у місці розташування охоронюваного об'єкта (при вчиненні правопорушень, звєязаних з посяганням на охоронювані об'єкти, інше майно); посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; органами Служби Безпеки України. Отож, вимагай того, щоб особа, яка проводить затримання, вказала свої посаду, звання та прізвище, ім'я, по-батькові.
Правило № 7
Після затримання, особистого огляду чи огляду уповноважені на те органи, передбачені у правилі №6, мають право вилучати у затриманого лише ті речі та документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом вчинення правопорушення. Про вилучення речей чи документів складається протокол або робиться відповідний запис про це у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання. Перевір обов'язково його правильність.
Правило №8
У всякому разі про адміністративне затримання складають протокол, в якому зазначається: - дата та місце його складання; - посада, прізвище ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; - відомості про особу затриманого; - час і мотиви затримання. З цим протоколом має бути ознайомлений затриманий обов'язково. Якщо ти не згоден з якимись положеннями його змісту або ж взагалі із законністю свого затримання - ти маєш право оскаржити вказану дію (детальніше правило №9).
Правило №9
Правило №10В разі притягнення особи до адміністративної відповідальності вона має право: - знайомитися з матеріали справи; - давати пояснення; - подавати докази, заявляти клопотання; - при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чим за дорученням юридичної фірми; - виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; - оскаржити постанову по справі. Головне: затриманий має право на оскарження свого адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей, а також вилучення речей та документів до вищестоячого органу, відносно органу, який застосував ці заходи, прокуророві або суду. Якщо затриманий не згоден з постановою по справі про адміністративне правопорушення, він може оскаржити цю постанову на протязі 10 днів з дня її винесення до вищестоячого органу або ж до суду. Але постанова суду про накладання адміністративного стягнення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Твої орієнтири в кримінальному праві.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх1. З якого віку настає відповідальність дітей за злочини?
Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.
Також до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віцівід чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство. 2. Яке покарання може бути визначено дитині?
Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
Штраф. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Громадські роботи Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основній роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день. Виправні роботи Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.
Арешт
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.
Позбавлення волі на певний строк.
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвідку та інші особливості особи неповнолітнього. 3. Чи є якісь особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина? Правосуддя у кримінальному процесі здійснюється відповідно до кримінально-процесуального кодексу України. Окремої норми, яка регламентує особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина не передбачено. Але встановлено норми, які враховують вік підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, зокрема, відповідно до ст.45 КПК України у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справі у суді першої інстанції (з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення). 4. Де відбувають покарання у види позбавлення волі неповнолітні засуджені? Позбавлення волі на певний строк – це саме суворе покарання у системі покарань, які можуть призначатися неповнолітнім. Покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх виконують виховні колонії. Ці колонії займають особливе місце середь установ, які призначені для відбування покарання, що виражається, по-перше, у встановленні більш пільгових умовах у порівнянні з умовами утримування дорослих злодіїв, та, по-друге, в орієнтації на застосування різноманітних виховательно-психолого-педагогічних заходів як основних засобів впливу на неповнолітніх в процесі їх навчання, проведення спортивних, культурних заходів, а також в процесі трудової діяльності. 5. Чи несуть батьки відповідальність за злочини, скоєні малолітніми, неповнолітніми дітьми? Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину. Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Обов’язок батьків (усиновлювачів) або опікуна чи іншої фізичної особи, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов’язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров’ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, батьки (усиновлювачи) або опікуни чи інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, є неплатоспроможними або померли. Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
|
Правовий всеобуч
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар